Re: цензії

-Нещодавно прочитав «Залишитись живим» Мішеля Уельбека і «Бути мною» Анни Хьоґлунд. Перша — це несподівано книга віршів, а не проза. Хоча таким собі вступом до них є есей, розбитий на кілька частин. У ньому автор іронізує над тим, як бачить світ поет, як потрібно жити, щоб бути поетом і як потрібно писати. І це все написано під виглядом методички, яка має допомогти вам не покінчити з життям. Вірші досить непогані, як для прозаїка, як мінімум з ідейного боку. На рахунок другої книжки, то маю стосунок до верстки українського видання. Тому прочитав її ще до виходу. Книга з категорії 12+. У ній підіймаються питання гендеру, дорослішання, стосунків і сексу. Все подано у вигляді щоденника. Чогось такого в Україні не пам’ятаю. Якщо у вас є діти, то раджу придбати. З недочитаного у мене зараз «Поцілунок Елли Фіцджеральд» Олега Лишеги і соціологічне дослідження Еміля Дюркгайма про самогубство. Це для тих, хто після Уельбека захоче познайомитись з цим явищем поближче. Ще перечитую «Політ в небеса» Даниїла Хармса. Не міг собі дозволити писати усе що хотів, але водночас дозволяв собі все, що завгодно.

- Як обираєте книжки для читання?

- Якось так виходить, що з кожною книжкою у мене своя історія знайомства. Тому це звучить для мене: «Як обираєте людей для спілкування?». Скоріше випадково, ніж навмисно.

- Що можете порадити для читання іншим?

- Не так давно верстав українські версії книжок Ерве Тюлле «Мої каракульки» і «Жива книжка». Це інтерактивні книжки. І такого на українському ринку не бачив. Якщо у вас є діти або ви дитинно дивитесь на світ і у вас гарна фантазія, то дуже раджу. Не з дитячого часто перечитую «Поет у Нью Йорку» Федеріко Гарсії Лорки. Вважаю цю книжку вершиною, як і його творчості, так і світової поезії взагалі. З останнього прочитаного прозового чомусь запам’яталось «Виховання» Клер Кіґан. У книжці майже немає подій, вона спокійна, легка, але вартісна.